Перейти до вмісту
Лариса Крамаренко, вихованка легкоатлетичної школи Коршуна на всесоюзних змаганнях Міністерства чорної промисловості показала результат 28,2 секунди на дистанції 200 метрів. Дніпропетровськ. 08.06.1954. Верхнє і всі інші фото з архіву Лариси Василівни Крамаренко.
Дитинство майбутньої чемпіонки Дніпропетровської області в бігу на спринтерські дистанції середини 50-х років Лариси Василівни Крамаренко пройшло на вулиці Українській. “Тато Василь Кузьмич, мама Акуліна Григорівна, я, і брати, старший – Толя і молодший – Володя, тулилися в бараці, який знаходився біля старої дерев’яної церкви, – розповідає Лариса Крамаренко. – Батько працював вальцовщиком на ДГЗ. Коли почалася війна його залишили на заводі. Але в 1943 році забрали на фронт, де він потрапив в полон”. Але Василя Крамаренко, який дивом втік з концтабору,вважали дизертиром і відправили працювати на шахту. Без годувальника вся сім’я “ворога народу” тинялася по підвалах. “У мами з’явилося онкозахворювання, – продовжує Лариса Василівна. – Нам ніхто не давав квартиру. Тому після війни ми стали жити на вулиці Шевченківській в покинутому будинку. Батько повернувся додому тільки наприкінці 1948 року і став працювати вантажником”.
4-Б клас СШ № 3. Другий ряд третя праворуч Лариса Крамаренко.
Задатки бігунки у Лариси були з дитинства. “Бігала я тоді здорово, граючи в “берика”, “двадцять одного”, – говорить вона. – У восьмому класі вчителька фізкультури Катерина Трохимівна Шебітько послала мене на міські зимові змагання з легкої атлетики, які проходили в СШ № 19. Тоді я виграла забіги на дистанціях 30, 100 і 200 метрів. А коли навесні знову стала переможницею змагань мені повідомили, що до себе викликає Петро Петрович Коршун. Я тоді навіть не мала поняття, хто це такий”. З тих пір Крамаренко стала відвідувати знамениту легкоатлетичну школу Коршуна на стадіоні “Металург”. За рекомендацією тренера, Лариса Крамаренко поступає в металургійний технікум. Дуже перспективна спортсменка стала відразу виступати на змаганнях високого рангу. Так почалася спортивна кар’єра майбутньої зірки легкої атлетики Дніпропетровщини. На фото старт забігу на 800 метрі. Лариса Крамаренко (третя ліворуч) вперше бігла цю дистанцію, і показала результат 2 хв. 25,3 сек.
Лариса Крамаренко в середині 50-х років показувала досить високі результати на спринтерських дистанціях. У той час в Україні на слуху були імена Людмили Лисенко, Віри Крепкіної, Людмили Откаленко. Легкоатлетів тоді боготворили, як зараз відомих футболістів. Її прізвище теж дуже добре вже знали на Дніпропетровщині. “Діти бігали за мною і з захопленням кричали:” Крамаренко пішла! Крамаренко пішла! “, – зніяковіло розповідає Лариса Крамаренко. – Я тоді раз сім пробігала стометрівку за 11,9 сек і 12,0 сек. Але, щоб виконати норматив майстра спорту треба було показати результат 11,7 сек. В лютому 1958 року мені надійшов лист з Спорткомітету УРСР, в якому повідомлялося, що я введена до складу збірної України для участі в Спартакіаді народів СРСР 1959 року. І як завдання мені поставили мету – показати результати в бігу на 100 метрів – 11,8 сек і на 200 м – 24,8 сек. Пізніше приходив і лист з Спорткомітету СРСР, де говорилося, що якщо я буду показувати результати ще вище, то потраплю в олімпійську збірну СРСР. Так що я мала шанс поїхати виступати на Олімпіаді в Римі. Але, на жаль, моя спортивна кар’єра вже завершувалася. Через дуже інтенсивні змагання з’явилася перевтома”.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
