Перейти до вмісту
Почуття гідності та рівності, властиві борцям за справедливість, уже проявилися у маленького Діми Котова (майбутнього майстра спорту, чемпіона України зі спортивного водного туризму) в ранньому віці. “З дитинства я був бунтарем і мав завжди на все власну думку, – посміхаючись, згадує Д.Котов. – Чим дуже дратував вихователів, так як мій приклад наслідували інші діти. Пам’ятаю курйозний випадок – бунт під час сонгодини. За що потім в покарання хвилин сорок марширували під звуки бубна у дворі дитячого садка “Незабудка”, з дітьми, які підтримали мене”. Верхнє і всі інші фото з архіву Д.Котова.
По третій клас Діма Котов навчався тоді ще в середній школі № 11. Потім перейшов в СШ № 22, яку закінчив в 1999 році на відмінно.
Шістнадцятирічному підлітку, абсолютно випадково потрапившому на станцію юних туристів, директор С.І.Бурчак запропонував серйозно займатися технічними видами спорту. “Ми щасливо займалися картингом, мотоциклами. У 2001 році мені запропонували на півставки вести секцію картингу, – з ностальгією згадує Дмитро. – А через три роки Дмитро Федоренко запропонував їхати в його екіпажі штурманом. Я з величезною радістю погодився. Ралі … Це слово просто зводило мене з розуму. Але вже в наступному сезоні проїхавши останню гонку, ми, на жаль, не змогли продовжувати брати участь через фінансові труднощі. І автоспорт довелося залишити. З тієї ж причини через три роки я залишив і картинг”. На фото Д.Федоренко і Д.Котов.
Так як секція картингу перебувала на базі СЮТ, Дмитру Котову доводилося їздити з хлопцями на туристські зльоти і змагання, де з так званим “комендантським взводом” він відповідав за побут спортсменів. Потім йому запропонували взяти секцію туризму і навчати хлопців. “У 2005 році я вперше побачив змагання з водного туризму, – розповідає спортсмен. – На чемпіонаті області познайомився з дніпропетровськими майстрами спорту Євгеном Соломахою і Станіславом Шибаєвим, що стали моїми “хрещеними батьками” у водному туризмі. Рік по тому перший раз сів у катамаран, навчався , так би мовити, “по ходу п’єси”. Чому водний туризм, а не гірський або пішохідний? Відповідь проста. Його можна порівняти з ралі. Тому, що, по-перше, на катамарані, як і в авторалі, керуєш транспортним засобом. По-друге, робота екіпажу. А я дуже люблю командний спорт”.
Дмитро Котов по натурі людина захоплена. Закінчив музичну школу по класу акордеона. Грає на баяні, гітарі, фортепіано, губній гармошці і варгані, обожнює рок-музику, особливо групу “MANOWAR”. “Дуже люблю авторську пісню Володимира Висоцького та Олександра Розенбаума. Ще подобатися творчість Григорія Лепса. Був приємно шокований і до сліз зворушений, коли на 30-річчя команда подарувала бас гітару. А адже я сам філантроп по натурі, і звик робити подарунки і презентувати різні речі, – ділиться співрозмовник. – Крім музики і техніки я ще обожнюю холодну зброю, особливо ножі і сокири. В юності кумиром був автогонщик Міхаель Шумахер. А взагалі по життю слухаю розумних людей, але нікого не прагну наслідувати. В людях ціную чесність, сміливість, силу волі, безкомпромісність, чіткі принципи, цілеспрямованість і вміння виконувати обіцянки. Дав слово – стримай його. А інакше ти не мужик! За час заняттями спортом у мене виробився жорсткий розпорядок дня. Намагаюся неухильно його виконувати”.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Вам також може сподобатись
