ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. 1047
Паньківка увійшла в історію радянського кінематографа як місце зйомок фільму “В літню ніч”.
Кадр з фільму “В літню ніч”
У 1956 році знімався художній фільм “В літню ніч” за сценарієм Остапа Вишні. Участь в зйомках брали танцювальні колективи з Дніпродзержинська. Про деякі епізоди, пов’язані з екранізацією кінострічки, розповідає безпосередній учасник тих подій Леонід Семенович Малий (колишній директор Палацу спорту ім. М.П.Аношкіна).
Ліворуч Г.Назаренко, праворуч К.Василенко, в центрі в білій блузці Н.Румянцева
“У вересні 1956 року на території Паньківки знімали грандіозний танець “Дружба народів”, який був апофеозом фільму “В літню ніч”. Танець виконували три колективи художньої самодіяльності (по 40 чоловік кожен): Палац культури Горького (ПХЗ), Палац культури Металургів і клуб вагонників. Колективи вагонників і ПХЗ тренував Григорій Арсентійович Назаренко, а “Дзержинку” (анасамбль “Дніпро”) Кім Юхимович Василенко. Грандіозність полягала в тому, що одночасно виступали 60 юнаків і 60 дівчат. Це був дуже витратний захід. Всіх учасників поселили в піонерському таборі Дніпровського металургійного заводу і ми більш 20 днів тренувалися. Годували нас як на забій. На березі затоки Дніпра була заасфальтований величезний майданчик, де ми щодня репетирували танець. Було розмічено шість кіл, на яких сиділи по 20 чоловік. На головах всіх учасників були одягнені солом’яні брилі, і кожен в руках тримав величезні пелюстки. Підбігали діти і відкривали спочатку зелені, а потім жовті пелюстки. Таким чином створювалося враження, що розкривається соняшник. Потім всі учасники одночасно скидали брилі і починався масовий танець гопак, що тривав п’ять хвилин.
Кіноактриса Надія Румянцева
Головну роль в цьому фільмі грала відома радянська кіноактриса Надія Румянцева. У танці є рух “шене” (швидке обертання), яке виконувала Румянцева. Насправді за неї це робила Алла Єрохіна з колективу палацу Горького. Пам’ятаю, що разом зі мною танцювали фрезерувальник вагонки Федя Капштик, Володя Косенко, Микола Мороз (батько Почесного громадянина міста Олега Мороза)”.
Леонід Малий став займатися танцями в 1955 році в клубі вагонників. “Любов до мистецтва танцю у мене виявлялася ще в дитинстві, – розповідає Л.С.Малий. – Але безпосередньо навчатися танцям я став, коли займався в ремісничому училищі. Я крутив “мельницю”, переходив на” пістолет “, добре робив “повзун”. Прикладом служив Вілен Клим, талановитий “повзуніст”. Не знаю з якої причини, але я замість нього виконував в танці цю вправу на обласному фестивалі, який проходив на стадіоні “Металург”. Заняття улюбленим мистецтвом приносили одне задоволення. До того ж за це ще ми і зарплату отримували. Що нам ще треба було? Після зйомок у фільмі, наприкінці 1956 роки мене забрали на службу в армію. А от подивитися фільм “Сон в літню ніч” мені так і не довелося. 28 вересня 1956 року помер Остап Вишня, і фільм так і не зняли повністю. Втім, це так нам пояснили. Ще мені говорили, що на початку художньої кінострічки “Війна” (можливо за романом письменника Івана Стаднюка) показують наш танець. Хотів знайти його в інтернеті, але не зміг”.