ФОТОМАНДРІВКА КАМ’ЯНСЬКИМ-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИМ І ЙОГО ОКОЛИЦЯМИ. № 2202

 

 

“В 1948 році у Дніпродзержинську (зараз Кам’янське) було засновано автотранспортне підприємство, проте діяло воно від початку як вантажна автоколона. Пасажирські автобуси у місті почали курсувати, починаючи з 1953 року. У 80-х роках у місті було вже 16 маршрутів. Перший автобус ходив з Дніпробуду до Романкового, другий їздив до Романкового з площі Леніна (Майдан Героїв). Був досить екзотичний маршрут №4. Екзотичним місцеві жителі вважали його тому, що він приїжджав досить рідко і потрапити на нього було за щастя. Особливою популярністю він користувався влітку, бо їздив до річпорту, а від нього було рукою подати до міського пляжу. На лівий берег спочатку (з 70-х) їздив лише 14-й маршрут, який вважався експресом, а пізніше додалися також 15-й та 16-й. У тому, що популярність автобусів згодом стала падати, багато в чому винні були самі автотранспортники. Так, із газет за 1975 р. видно, що автотранспортне підприємство за всіх зусиль не могло забезпечити необхідної кількості машин на маршруті, внаслідок чого автобуси ходили із запізненням. Транспортники кивали на погані дороги, через які автобуси ламалися. Тим не менш, у тому ж 1975 році представники хімічного заводу досягли з транспортниками домовленості – завод відремонтує дорогу, а автобуси не запізнюватимуться. Завод свою обіцянку виконав, транспортники – ні. Особливо обурювалися жителі лівого берега тим, що автобуса неможливо дочекатися. Переломним моментом міста стали 1995/1996 роки, коли автотранспортне підприємство було визнано банкрутом. Воно підпорядковувалося не місту, а області, але обласне управління не хотіло утримувати цю сферу. У 90-х місто від транспортного колапсу рятували тодішній начальник транспортного управління Володимир Стус та директор КАТП Юрій Литвиненко. За проектами і схемами, що є з радянських часів, а також з міркувань необхідності вони намалювали маршрути для майбутніх маршрутних таксі. Було запущено соціальний маршрут – №27, який довгий час дозволяв триматися на плаву КАТП та здійснювати свої обов’язки, коли гроші за вивіз сміття ніхто не платив. Проте згодом, після зміни транспортного керівництва всі маршрути було викуплено приватниками, а 27-й маршрут було закрито. У середині 90-х ще існували ідеї збереження комунального транспорту, проте вони не реалізувалися. Слабким відлунням комунальної системи автотранспорту стали маршрути №14 та №18, що належать КП “Трамвай”. У радянські часи тарифи на автотранспорт були суворо регламентовані та діяли по всій країні. У 80-ті роки проїзд в автобусі, що курсував правому березі, коштував 5 копійок, ті ж, хто їздив на лівий берег, платили 10 копійок. У 1996 році автобус на лівий берег коштував 50 копійок, а маршрутка – 1 гривня 50 копійок”. Святослав Чирук. 23.11.2016. На верхньому фото з архіву Олександра Міхеєва його батько, водій автобуса 73-40 ДПЖ маршруту 20-Експрес (площа Леніна – 3-й мікрорайон).

 

 

Газета “Дзержинець” 26 жовтня 1980 рік.

 

 

В радянські часи першими на роботу виходили поливальні машини. Їхнє основне завдання було — не змити бруд, а збити його до узбіччя, як із самої дороги, так і з тротуару. Фото Я.Куценко.

 

 

В одному з дворів у лівобережній частині міста стоїть і незмінно привертає до себе увагу оточуючих “крейсер Москва”. Щоправда цей “крейсер” немає нічого спільного з славнозвісним “руським кораблем”, який пішов туди, куди його посилали більшість українців. Хтось вирішив переіменувати в “Москву” легковий автомобіль іноземного виробника. Для на борту цього транспортного засоба було нанесено відповідний напис “КРЕЙСЕР МОСКВА”. Невідомі витівники також повибивали у автомобілі вікна, а на іншому борті зробили напис, який інформує всіх, ким є на їхню думку путін. 20.08.2023. https://kstati.dp.ua

 

 

Цю людину знають чимало автомобілістів Кам’янського. Його головне захоплення – електромобілі. Цим новим видом транспорту Іван Біленко захоплюється вже кілька років. 2022 року Іван власноруч зібрав електромобіль “з нуля”. Для цього він купив старенький “Фольксваген Поло” 1995 року випуску та повністю “перебрав” його, замість бензинового двигуна встановив електромотор та акумулятори. Зараз у “Фольксі” є бензинова пічка та інші необхідні пристрої для комфортного керування. Машина поки що експлуатується недовго, але Іван упевнений, що вона добре себе зарекомендує на дорогах Кам’янського. 30.10.2022.

Текст Віктора КУЛЕНКА.