МЕНІ СТИДНО КОХАТИСЯ ПРИ СВІТЛІ…
Iнтимний сором: норма чи вiдхилення? Розмова з психологом
— Уявляєш, — якось поскаржилася менi приятелька, — я жiнка ефектна,
досвiдчена, у лiжку чоловiку нiколи не вiдмовляю, ми багато чого
спробували, але… Вiн тепер хоче сексу при свiтлi. А я при свiтлi не можу.
Не хочу, щоб вiн бачив мене оголеною. Вiн же роздивиться кожен сантиметр
мого тiла… — Приятелька подумала i додала: — Ну сама подумай, не можу ж
я на показ свою сiдницю п’ятдесятого розмiру виставити. Вiн як побачить —
нiколи мене бiльше не схоче!
Як вiдомо, нiхто з нас з вiдчуттям сорому не народжується. Це вiдчуття
з’являється у нас згодом, як результат виховання i прийнятих у соцiумi
правил поведiнки, кажуть доводять психологи.
Однак зовсiм iнша рiч сором iнтимний. Для когось вигляд оголеного тiла є
природним i таким, що збуджує, а хтось навiть у темрявi не допускає повного
оголення.
Про що свiдчить надмiрна сором’язливiсть у сексi? Звiдки вона береться?
Чого найбiльше соромляться жiнки й чоловiки? Де “живе” iнтимний сором i чи
можна його перемогти? В ексклюзивному iнтерв’ю “Жiночому пораднику” про це
розказує психолог-консультант, член Європейської конфедерацiї
психоаналiтичної психотерапiї (Австрiя, Вiдень) Юлiя БУЙЛОВА.
Корiнь проблеми — у вихованнi
— Панi Юлiє, iнтимний сором — це норма чи вiдхилення?
— Насправдi все залежить, власне, не вiд сорому, а вiд ступеня його
прояву. Крайнi ступенi iнтимного сорому в багатьох випадках свiдчать про
психiчне вiдхилення. Але загалом сам сором — регулятор
нашої соцiальної поведiнки. Саме вiн “диктує” нам, що ми можемо робити
спокiйно, а за яку поведiнку чи вчинки випробуємо на собi це неприємне
вiдчуття, якого намагаємося уникати.
Дуже часто разом iз соромом людина випробовує на собi цiлий
“букет” супровiдних негативних почуттiв — образу, провину, злiсть, що ще
бiльше загострює неприємну ситуацiю, у якiй опинилася людина, що соромиться.
В iнтимнiй же сферi надмiрна сором’язливiсть може призвести до особистої
катастрофи. Тому так важливо розiбратися в цьому вiдчуттi й зрозумiти
коли воно потрiбне, а коли його треба подолати.
Не можна чiтко провести межу мiж тим, чого соромитись треба, а чого не
варто або ненормально. У кожного свої критерiї. Звичайно вони складаються
з певних соцiальних норм. Те, чого соромилися ранiше, тепер є нормою
(наприклад, оральний секс). Якщо в минулому столiттi вважалося, що сексом
можна займатися лише в однiй позi, а все iнше — порнографiя, то нинi,
навпаки, такi пуританськi погляди вважаються ненормальними.
Наприклад, тепер коли жiнка соромиться оголитись у темрявi, то це
неприродно. А коли пара пробує щось нове у сексi, легкий сором навiть
доречний.
В iнтимних стосунках важливо завжди розумiти, що саме заважає вам вiдчути
задоволення в сексi повною мiрою — просто сором як соцiальна норма, що
обмежує поведiнку, чи таки небажання спробувати щось нове,
вiдразливе вам на фiзичному рiвнi, що для вас рiвнозначне насильству. Якщо
друге, краще звернутися до фахiвця, щоб розiбратися у причинi.
— Тобто питання сорому в сексi — це завжди питання нашої самооцiнки?
— Самооцiнка, звичайно, впливає, але вона вторинна, тут багато
чого залежить вiд виховання. Якщо згадати радянський час, у якому
“не було сексу” i батьки проявляли свої емоцiї тiльки
вночi й пiд ковдрою, навiть прояв невинної нiжностi —
засуджувався. Звiдки беруться дiти, можна було дiзнатися тiльки з
пiдручника бiологiї, та й то цей роздiл залишали для самостiйного
вивчення.
— Але ж, панi Юлiє, нинi iншi часи…
— Так, згiдна з вами. Нинi все по-iншому, сексуальна революцiя,
цiлуйтеся, обiймайтеся, нiхто слова не скаже… Але чомусь iнтимний сором
нiкуди не зник. Чомусь заповiданi бабусею, мамою пуританськi погляди на
секс у декого досi сидять десь глибоко усерединi й диктують: нi — це
соромно, це непристойно.
Ми виростаємо з бунтiвного пiдлiткового вiку i в дорослому життi знову
переживаємо вiдчуття сором’язливостi. Нам, як i нашим батькам, знову соромно
говорити зi своїми дiтьми про секс. А вони все, що хочуть знати, знайдуть у
книжках, фiльмах та в компанiї. I знову все пiде по колу.
Страху не мiсце в лiжку
— Отож першопричини iнтимного сорому людини варто шукати в її
дитинствi?
— Так, звичайно. Сором загалом “народжується” саме з iнтимного
сорому. Згадайте себе у дитинствi. Яке задоволення
вiдчуває дитина, коли вона оголена. На неї всi дивляться. Нею захоплюються.
Адже вона — центр Всесвiту! Це дуже приємне вiдчуття. I так дитина
поводиться перший рiк життя, другий, а на третiй раптом батьки їй кажуть,
що не можна оголюватись. Роздягатись — це соромно.
I як дитинi це сприймати? Досi всi нею захоплювалися, а тепер вона
робить щось погане, за що батьки її не люблять?.. Так з’являється перший
жахливий сором.
Згодом це забувається i знову проявляється у дорослому вiцi. В iнтимних
взаєминах згадується той дитячий перший страх — страх бути вiдкинутим,
нелюбим. Саме цей iнтимний страх призводить до того, що жiнка або чоловiк
ховають своє тiло, соромляться роздягнутись або кохатись при свiтлi.
Цей страх сидить глибоко всерединi, i його просто не усвiдомлюють. Деколи
людина вiдповiдає, що не знає, чому соромиться. А вiдповiдь проста:
насправдi вона боїться бути вiдкинутою коханою половинкою.
Де “живе” iнтимний сором?
— Панi Юлiє, чого найбiльше в сексi соромляться жiнки?
— Не маю офiцiйної статистики, але зi свого
досвiду роботи зi “сором’язливими” жiнками, можу сказати, що найчастiше
соромляться свого тiла. Навiть, можливо, не всього тiла, а
якоїсь його частини — целюлiту, опуклого животика, негарних
нiг, тлустої сiдницi i т. д. Хоча переважно цi
“негарнi ноги” чи “опуклий животик” iснують тiльки в головi
цiєї жiнки.
Будь-яке вiдхилення вiд нав’язаного нам сучасним суспiльством iдеалу дехто
з жiнок сприймає як щось жахливе, таке, за яке її не покохають.
Ця психологiчна настанова абсолютно хибна. Адже насправдi нас кохають за
те, що ми — це ми. У кожної з нас є якась родзинка,
яка так подобається iншим.
Жiнкам, котрi соромляться свого тiла, треба зрозумiти, що вашого
коханого чоловiка притягає саме форма ваших нiг. Тiльки ваш животик вiн
вважає сексуальним i привабливим. I якщо не говорить вам цього вголос,
то лише тому, що у нього, можливо, таке ж виховання, як i у вас.
Батьки, якi не розмовляли з ним на iнтимнi теми, соромилися й ховалися вночi
пiд ковдрою, намагаючись усе зробити тихенько, аби, боронь Боже, хтось не
почув…
— А чоловiки? Чого найбiльше у сексi соромляться чоловiки?
— Якщо жiнка може соромитися будь-якої частини свого тiла — вiд
пальцiв на ногах до кiнчика носа, то в чоловiка всi почуття сорому
зосередженi навколо одного-єдиного органа, зрозумiло якого.
Несвiдомо чоловiк завжди порiвнює себе з iншими чоловiками. I хоч би якого
розмiру в нього цей орган — у кожного чоловiка всерединi “живе”
маленький хлопчик, котрий завжди програє батьковi або чоловiковi, котрий його
виховував.
У кожного чоловiка це проявляється по-рiзному. Хтось нiколи не наважиться
вiдвiдати басейн або лазню, боячись знову пережити неприємнi вiдчуття з
дитинства. А дехто боїться того, що жiнка, з якою вiн зустрiчається, мала у
минулому партнера, з органом, кращим i бiльшим, нiж у нього. У “важких”
випадках такий чоловiк просто уникатиме любощiв iз жiнкою.
Однак я хочу наголосити: реальний розмiр статевого органа не має великого
значення у нашому випадку. Всi чоловiчi вiдчуття сорому “сидять у
головi” i походять з дитинства.
— До яких життєвих проблем може призвести сором у лiжку?
— Якщо iнтимний сором у пари настiльки великий, що заважає любощам,
то це найперше призведе до проблем у сексi. А сексуальнi
проблеми, якщо їх не вирiшувати, призведуть до проблем у
спiлкуваннi й поза лiжком.
Тодi у подружжя з’являються взаємнi претензiї, образи, вiдчуття провини.
Далi це може привести навiть до розриву стосункiв.
Неподолана надмiрна сором’язливiсть у жiнок може обернутися депресiєю,
заниженою самооцiнкою, психосоматичними хворобами. Наприклад, аби уникнути
iнтиму, вiд якого нема задоволення, у жiнки, щоразу може “болiти голова”
насправдi, а не для вiдмовки.
У чоловiкiв, наприклад, сором’язлива, статусна оцiнка свого головного органа
впливає на його “соцiальнi переживання”. Це завжди
викликає у них захисну агресiю й лють.
Конкретно в сексi зазвичай соромляться або чогось нового, або чогось
незвичайного. У чоловiкiв ще виникає вiдчуття сорому, якщо є проблеми з
потенцiєю, особливо, коли це стається зненацька. Тодi
нестерпний сором може призвести до того, що чоловiк почне звинувачувати
жiнку у своїй неспроможностi. I якщо жiнка не зможе вiдстояти себе, насамперед
постраждає її самооцiнка, а вже потiм виникнуть страхи, що “я якась
не така”.
Можливий також варiант, коли партнер соромиться того, що йому щось робити у
лiжку неприємно або вiн вважає це для себе неприпустимим. Жiнка може
соромитися того, що вона в цей момент не хоче сексу або чогось конкретного
в сексi, i це призводить до того, що чоловiк, сам того не пiдозрюючи, чинить
насильство.
Якщо ж партнери ще й соромляться говорити про свої бажання, про те, що
вони хотiли б спробувати нового, що їх не вдовольняє, що вони волiли б
помiняти тощо, це завжди обертається напруженiстю у стосунках та
униканням сексу.
Сором як частина сексу
— А як щодо рольових iгор у лiжку? Чи доречно тут соромитись?
— А ось у рольових iграх дещиця сорому може й повинна бути.
У сексуальних iграх легкий сором їх пiдтримуватиме,
пiдiгрiватиме, адже вiн — частина “iнтимної iгри”.
Але в лiжку завжди треба вiдчувати межу — коли iнтимний сором
“допомагає”, а коли заважає. У другому випадку, найкраще, що можна зробити,
— це поговорити з партнером про свої почуття, про те, що вiдбувається мiж
вами.
— Панi Юлiє, як побороти iнтимний сором?
— Найперше щиро вiдповiсти на запитання: що саме вам у собi не
подобається? Чого ви насправдi соромитеся у своєму тiлi, у сексi.
Пiсля цього подивiться на себе iншими очами, очима “закоханими”.
Спробуйте сподобатись собi.
А потiм зробiть щось таке у лiжку, чого ви ранiше собi не дозволяли, але
дуже хотiли. Тiльки заздалегiдь попередьте партнера, щоб це не стало для
нього шоком чи несподiванкою.
Важливо пережити й прожити це вiдчуття сорому. Зiткнутися з ним “сам на
сам” i зрозумiти, що не таке вже воно страшне й нестерпне. Що набагато
приємнiше вiдчувати задоволення вiд того, що твiй партнер дивиться на тебе
й захоплюється тобою, твоїм тiлом.
Також для iнтимних взаємин дуже важливе вмiння розмовляти з партнером,
не соромлячись питати, чого б хотiлося йому, казати, що подобається
вам.
Таке вмiння спiлкуватись й довiрливi взаємини приведуть не просто до
покращення сексуального життя, але й до полiпшення стосункiв, до
бiльшої близькостi. I тiлесної, i духовної.
Оксана МОКРIЄНКО
Джерело http://poradnykzhinky.com/article/201611/1496-meni-stydno-kohatysya-pry-svitli
