АННА БАХМУТ: “МИ З ГЕННАДІЄМ ВАСИЛЕНКО ВИЙШЛИ ІЗ ЗОНИ КОМФОРТУ”

Бахмут і Василенко

Нещодавно місто Кам’янське облетіла звістка – одразу двоє талановитих акторів пішли з міського Академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки. Анна Бахмут та Геннадій Василенко зважилися на кардинальні зміни у своєму житті. А ми, у свою чергу, вирішили з’ясувати подробиці цієї події та поспілкувалися з Анною Бахмут, пише http://mis.dp.ua/news/anna-bahmut-mi-z-gennadiem-vasilenko-viyshli-iz-zoni-k.omfortu.

Бахмут

– Розкажи будь ласка про свою театральну кар’єру. Де вчилася, скільки років провела у Кам’янському театрі?

-До театру я потрапила випадково: йшла повз нього та побачила оголошення про набір до студії. І ось, студентка 3-го курсу Дніпродзержинського технічного університету стала студенткою Дніпропетровського театрального коледжу та актрисою Дніпродзержинського театру ім. Лесі Українки. 14 років на сцені промайнули, як один день!.
Яка твоя улюблена роль та спектакль?

Роль

За 14 років роботи в театрі їх набралося чимало! А найулюбленіші: Агафія Тихонівна у “Весіллі”; Мерседес у “Методі Гренхольма”; Адель – “Летюча миша” і свинка з “Простої історії” – це, мабуть, перша моя серйозна робота у театрі. А ще “Фемінізм по-українськи” – скандальний спектакль скандального режисера Коломійцева. Взагалі, мені пощастило працювати з багатьма талановитими режисерами, такими як С. Чулков, В. Білозоренко, В. Клейменов , О. Коломійцев, А. Варун, В. Петренко … Вони тебе надихають, підживлюють своєю невтомною енергією і ти зростаєш як актор! Це дуже важливо в нашій професії.

-Що запам’ятається назавжди з життя театру?

-Спогадів дуже багато, в одне речення не вмістити! Було багато всього: і сліз, і сміху, і перемог, і невдач. Я прожила прекрасне творче життя в цьому театрі! Знайшла багато друзів, оволоділа професію (за це окреме спасибі моїм вчителям – майстру курсу С. Чулкову, балетмейстеру Н. Клішиній, педагогам з вокалу І.Шульги і С. Івко). Театр став для мене другою домівкою, адже тут я проводила більшу частину свого часу! Я завжди буду з теплом згадувати його!
Як і коли почала замислюватися про зміни у житті?

У житті кожної людини настає переломний момент. Ось і у мене такий стався. Загалом, у мене дуже ламана лінія долі. Іноді, паморочиться у голові від її поворотів.

-Ви з Геннадієм Василенко пішли разом з театру, у вас спільні плани?

-Так, у нас з Геннадієм Василенко спільні плани. Точно можу сказати, ми не йдемо з професії! Творчість у нас в крові! Планів і задумів багато, а там … як Бог дасть. Ніколи не знаєш напевно, що на тебе чекає завтра.
-Чи проходите у Києві кастинги? На сьогодні є цікаві пропозиції?

-Поки що не буду розкривати секрети з приводу своєї подальшої діяльності, краще буду потім хвалитися результатами (сподіваюся). Ось, наприклад, для шанувальників Гени є хороша новина: з 4 вересня на каналі “Україна” виходить серіал з його участю “Жіночий лікар -3 “. До речі, про прихильників! Я не думала, що наше звільнення з театру викличе такий резонанс! Люди знайомі і, навіть, незнайомі почали нам писати, дзвонити, бажати успіхів! Я була приємно здивована! Мабуть, це означає, що ми служили цьому театру не дарма! Дякую всім за підтримку і теплі слова.
-Складно було зважитися на переїзд?

-Переїзд – це взагалі складно! Це стрес! Здавалося б, що все стабільненько, чого напружуватися? Але наша професія змушує рухатися, щоб розвиватися, рости як творча особистість! Якщо ти обростаєш мохом, вкриваєшся мушлями, тоді смерть тобі як артисту. Ти, або розвиваєшся, або деградуєш. Все. Іншого НЕ може бути. Отже, ми з Геннадієм Аркадійовичем вийшли із зони комфорту.
-Чи побачимо вас на кам’янської сцені?

-Навіть не знаю … Але все можливо! Розставання з кам’янської сценою було найскладнішим. Вона мене виростила, я її дуже люблю! Але діти рано чи пізно йдуть від батьків і в цьому немає нічого поганого, це життя! Воно тече, воно забирає …